Захоплюватися парфумерією — заняття трохи дивакувате. І річ не стільки в людях, які колекціонують флакони, і навіть не в тих запахових профілях, якими ми часом безжально атакуємо власні ніздрі (хоча інколи це й справді схоже на штурм). Набагато дивовижніше інше: один і той самий аромат різні люди зчитують абсолютно по-різному. Тому бренди так щедро публікують піраміди нот — дають змогу зазирнути «під капот» і зрозуміти, з чого складений парфум.
Читаючи цей список, ми вловлюємо не лише те, що нам подобається або не подобається, а й увесь «настроєвий код» аромату. Ці, здавалося б, невидимі інгредієнти вміють витягати спогади — наче зі схованки — або миттєво переносити нас в інший відрізок життя. Приблизно так само працює ніс і в інших задоволеннях, скажімо, у дегустації віскі. Одна людина в цитрусово-тропічній композиції першою почує лимон, інша — вловить кокос. А в окремих випадках ця нота може й зовсім не проявитися — ніби її там і не було.
За роки, знову відчувши Paco Rabanne Invictus — уже після того, як флакон давно було використано, — можна несподівано вловити неприємний відтінок. Часто це пов’язують із попереднім контекстом використання, наприклад із тим, що аромат колись наносили після тренувань у залі: пам’ять не лише зберігає запахи, вона ще й «переозвучує» їх.
Навіть слова, якими описують аромати, у всіх різні — і в цьому, власне, суть цього тексту. Хтось говорить про солодкі композиції «жувальна гумка» та «іриска», хтось згадує випічку на кшталт лимонного меренгового пирога. Це нормально: такі порівняння спираються на «солодку ДНК» ароматів і завжди будуть суб’єктивними. Але є одне слово, яке суб’єктивним бути не може — і яке, на мою думку, час відправити на карантин. Це слово «свіжий».
«Свіжий» — улюблена паличка-виручалочка контент-кріейторів: так нерідко називають майже будь-який аромат, що відчувається легким, не густим і не важким. Утім, як зазначають парфумери, у цього слова є проблема — воно надто розпливчасте.
Парфумерка Енн Готтліб — той самий ніс, який стоїть за багатьма популярними композиціями. Аромати на кшталт Axe Apollo, Dark Temptation і Lynx Africa для багатьох стали частиною підліткових років і повсякденності. Крім того, вона створювала й інші парфуми — наприклад, CK One Shock, фланкери Carolina Herrera 212 та Marc Jacobs Daisy Dream.
На думку Готтліб, слово «свіжий» уживають так часто, що воно майже втратило сенс: надто широке й всеохопне, воно не описує аромат, а розмиває його. Тому під ярлик «свіжий» легко потрапляють і Dior Sauvage, і Creed Aventus, і Versace Eros — хоча насправді ці композиції настільки різні, що спільного між ними зовсім небагато.
Найчастіше словом «свіжий» називають цитрусовий профіль. Іноді — зелений, іноді — акватичний, іноді — ароматичний, іноді — озоновий. І тут виникає просте запитання: як можна одним словом описати одразу п’ять різних парфумерних категорій — тобто п’ять абсолютно різних характерів?
Постійне «свіжий» нерідко звучить так, ніби за оцінкою не стоїть точне розуміння парфумерної мови. У більшості випадків цей ярлик легко замінити конкретнішими термінами — адже сам по собі він не пояснює, чим саме пахне аромат.
Ще одну важливу думку Готтліб сформулювала так: що взагалі означає «свіжість» у парфумерії? Лаванду можна розрізнити, потім — лимон, потім — тютюн, але слово «свіжий» не має власних, упізнаваних запахових ознак. Водночас інколи воно стосується не піраміди й не профілю, а сприйняття — того, як аромат відчувається. Наприклад, коли тютюново-деревну композицію називають «густою», це може означати одразу кілька різних речей.
По-перше, «густий» описує те, як ноти зчеплені між собою. Іноді вони ніби змагаються в гучності — і виходить щільний клубок інгредієнтів, тісно сплетених в один масив. По-друге, «густий» — це те, як аромат заповнює ніс: він може приголомшити силою окремих компонентів або перевантажити, коли всього надто багато відразу. А от «свіжий» не говорить ані про те, як молекули «займають простір» у носовій порожнині, ані про те, як ноти взаємодіють між собою.
Якщо вже хочеться описати відчуття повітря і простору, точніше сказати «просторий», «повітряний». Але найчастіше «свіжий» уживають саме як характеристику профілю — і тоді це перетворюється на слово-заглушку. На зручну ширму, за якою ховається проста річ: людина не знає, як сформулювати далі.
Для прикладу: слово «мильний» часто використовують, говорячи про Prada L’Homme — один із найвдаліших ароматів на щодень. І коли звучить «мильний», це майже тілесне відчуття: щойно вимиті руки, чистота, рівна гладкість, відсутність різкої хімії (а інколи — і відсутність надто яскравої парфумерної «начинки»). Це слово описує саме враження і нерідко пов’язане з тим, як ноти читаються окремо. L’Homme також називають «хрустким», щоб передати відчуття відкритого повітря і сяйливої ранкової ясності — ніби світ прокинувся після роси. Навіть слово «чистий» часто корисніше, ніж «свіжий»: воно натякає на відсутність сумбурної, сплутаної суміші нот.
Якщо йти ще точніше, «озоновий» — це запах повітря після грози або біля океану, з «вшитим» відчуттям вітру й прохолоди. А «зелені» аромати, які теж люблять називати «свіжими», точніше описувати як «листяні», «трав’янисті» — на знак їхнього природного походження та зв’язку з листям, стеблами, зеленою вологістю.
Слово «свіжий» — те, від чого, на думку багатьох колекціонерів і професіоналів, варто відмовитися. Його проблема проста: воно майже нічого не пояснює. Воно лише маскує брак точніших слів — і водночас брак розуміння того, як саме пахне парфум і що саме він змушує відчувати.